Загиблим захисникам

Анна Фролова

Собою ви закрили рідний край Від куль ворожих і ракет смертельних. І душі ваші вже злетіли в небеса, Звільнившись від тортур і мук пекельних. Вас на колінах зустрічаємо востаннє І шану віддаєм за подвиг ваш. Ви повернулися додому в домовині, Щоб інші могли жити замість вас. Ще зовсім молоді та юні хлопці, Журавликами в небі вже летять. І криком журавлиним кличуть, просять, Щоб пам'ятати їх, не забувать.

2023-04-23 16:35:39

Інші вірші поета

Горобець (дитячий вірш) Малюнок Покинутий храм Війна

Інші поети

Story Scribe

@StoryScribe

Hania K.G.

@ArkCrimson

Краміра Дарґо

@kramira

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12069

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2546