Війна
Моя Україна - широкі лани, Тополі високі, та рідні степи. Ти для мене одна Батьківщина на світі, Верби та калини тут хиляться віти. Тяжкая годинонька нині настала, Російські війська на тебе напали. Терзають тебе, як шакали, як звірі, Нищать села, міста, що скорить не зуміли. І діток малих вже загиблих багато, В ріках крові і сліз вже міста потопають. Та недаремно ті сльози течуть: Ви сповна пізнаєте всю нашу лють. За сльози та смерті дітей, матерів Вас кожний відправить до пекла усіх. Хто суне сюди, то хай зна перш за все - Що йти слід за руським йому кораблем. Молюся за тебе, моя Україно, Ми зараз усі, як ніколи єдині. Молюся за всіх, хто тебе захищає, Хай кулі ворожі їх не займають. Хай згине той ворог, що нині посмів Нас убивати на нашій землі. Настане, я вірю, наш день Перемоги, Адже нас не скорити нікому ніколи. © Анна Фролова, 11.03.2022
2023-03-02 14:16:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14850
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5464