Вірші
Загиблим захисникам
Собою ви закрили рідний край
Від куль ворожих і ракет смертельних.
І душі ваші вже злетіли в небеса,
Звільнившись від тортур і мук пекельних.
Вас на колінах зустрічаємо востаннє
І шану віддаєм за подвиг ваш.
Ви повернулися додому в домовині,
Щоб інші могли жити замість вас.
Ще зовсім молоді та юні хлопці,
Журавликами в небі вже летять.
І криком журавлиним кличуть, просять,
Щоб пам'ятати їх, не забувать.
1
0
330
Війна
Моя Україна - широкі лани,
Тополі високі, та рідні степи.
Ти для мене одна Батьківщина на світі,
Верби та калини тут хиляться віти.
Тяжкая годинонька нині настала,
Російські війська на тебе напали.
Терзають тебе, як шакали, як звірі,
Нищать села, міста, що скорить не зуміли.
І діток малих вже загиблих багато,
В ріках крові і сліз вже міста потопають.
Та недаремно ті сльози течуть:
Ви сповна пізнаєте всю нашу лють.
За сльози та смерті дітей, матерів
Вас кожний відправить до пекла усіх.
Хто суне сюди, то хай зна перш за все -
Що йти слід за руським йому кораблем.
Молюся за тебе, моя Україно,
Ми зараз усі, як ніколи єдині.
Молюся за всіх, хто тебе захищає,
Хай кулі ворожі їх не займають.
Хай згине той ворог, що нині посмів
Нас убивати на нашій землі.
Настане, я вірю, наш день Перемоги,
Адже нас не скорити нікому ніколи.
© Анна Фролова, 11.03.2022
3
0
348
No renuncian, queriendo (por los motivos del filme con el mismo nombre
Juraba le amar hasta la muerte,
Que estará con él eternamente.
Y fue furiosa, que de nuevo otra
Le para se hechizará.
Y que estén en matrimonio,
Con cuerpo sólo con mujer.
Y otra el corazón dereta,
Le pertenece el alma toda.
El volará a la cuidad lejana,
Es un piloto, la orden tal.
El vuelo es muy peligroso, y llora tanto el corazón,
Pero él tiene que volar.
Cuando de pronto va el problema,
Su esposa aceptó y se marchó.
Murió el piloto, bueno, bien,
Pero la que ama, no pudó.
No cree en la muerte, espera y más,
«Sensatos» argumentos no oyendo.
Y aquí el premio, en un año
La voz querido sonará.
No renuncian, queriendo,
Y aún la muerte puede irse,
Cuando no puedes despedirse.
No renuncian, queriendo...
3
0
499
Горобець (дитячий вірш)
Горобець літав усюди,
Відпочити треба буде.
Він спустився до землі,
Поклювати крихти всі;
Прилетів він до двора -
Каша в песика смачна;
Ягід кущик пригоща -
Яка ж ягода смачна!
Наш горобчик вже наївся,
А з калюжі він напився.
Треба десь перепочить,
Щоб літати знов зуміть.
Горобець з землі піднявся,
Та й на дерево подався,
На верхівці посидів,
Й далі в небо полетів.
5
1
601
Покинутий храм
Стоїть у селі вже покинутий храм,
Не чути вже здалеку дзвонів величних,
На службу що кличуть, у ньому життя
Застигло й завмерло, тепер і навічно.
Колись більшовик тії дзвони скидав,
А в храмі він хлів повелів влаштувати ;
Недовго проте свою гордість плекав,
Прийшлось божий гнів на собі відчувати.
Розпався Союз, ми вже вірити вільні,
А храм все стоїть сиротинцем сумним.
Надіється, може почуються співи,
У стінах, що так постраждали колись.
6
0
654
Малюнок
На березі річки сидів навесні
Майстер-художник із пензлем в руці,
Він пильно вдивляється в риси природи,
Малює натхненно спокійнії води.
Он ліс вдалині, мовби цятка зелена,
Березка стоїть, наче та наречена.
Природа убралась в чудовії шати,
Творців надихає себе малювати.
Навіки залишаться в тому малюнку
І річка, і ліс, і берізка на лýжку.
І хтось милуватися буде потому
Пейзажем оцим, що зоветься весною.
9
0
657
