'Smirk' Its a Thing
As my mind slowly dissipates, My time becomes looped and engrossed in things my body no longer has. I seclude my inner self from the mirrors, Not by fear nor by the enjoyment. I no longer feel and see in which I once did or want to, it's hard to think when everything bombards the passageway inside my head. This snow like feeling was long awaited and made more of a blessing than others will ever realize. I had a peace unlike the waters and no storms were made again. Once the change came to let this snow go, Of course I couldn't follow it yet- but I so badly wanted to keep diving into the foam. I don't care about the outside with a bandaid, it's more so the inside of a laughter that has my attention. The grasping of ones eyes meeting mine energetically calms everything almost like the snow and helps me focus again. I'm thankful for the heads that don't shutter away from mine, so know that when I'm not glancing it isn't out of torture. But more so out of fortune in eachothers souls, the years that I have gathered whilst you've noticed or not and I have fixed them to make up infinite outcomes. Even if you're just one I cross for the blink of one or the blink of many. Time has so become increasingly difficult, blessed, fast and invisible to this moment. But this the outcome I've come to gather once again for the sake of this thing that I no longer call again. Such a sanctioned grey area this thing is. Such a thing it is indeed. Dearly beloved soul of humanity~ `smirk`
2021-01-17 10:11:13
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Enok Mayeny
The real meaning behind you poem is not just word. It like 5:30 minute of video into your inner emotional realm. I called this part realm "untethered realm." 100% authentic expression. You are an artist indeed.
Відповісти
2021-01-19 23:36:20
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1301
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1358