Стріла повстання
Субстанція Ночі
Зникаємо. Все меркне в чорнім димі. І те, що звуть душею, так болить... Втікаєм. Разом з сонцем. Разом з Нею - Лампадка, що не згасне цілу мить. І гірко. Млосно. Тонемо в скорботі Причини так небачено-малі. Обсмалені в морозно-сірій сльоті, Та все ще необдумано живі. Біліє горизонт, що так далеко, І близько - лиш рукою досягни. І серед хвиль сталево-синіх - спека. А в серці кодло змій - чужі сліди. Смола і лава, як єдині ліки, Як кролик серед вітряних химер. Чорніють зорі, грім скріпив повіки, І світ - німий - неначебто завмер. Ховаєм жало: ми своє зробили, Розверглася обсмалена земля. Отруєні собою ж, не зуміли Згасити ці розбурхані моря. Звортній відлік вивів до спочинку, Секунди зтліли в білому вогні. Поволі перегорнемо сторінку - Знов по колу. Знову ми живі. Відмірені хвилинами мовчання, Підвішені надіями на гак, Для себе - стріли тихого повстання, Для себе - зло і кара. Та маяк.
2018-12-07 13:38:45
16
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Субстанція Ночі
@Есмеральда Еверфрі дякую!
Відповісти
2018-12-07 13:43:53
1
Олександр Гусейнов
Дуже гарно. Це не як вірш звичайного любителя, а як творіння справжнього письменника. Молодець)
Відповісти
2019-01-06 15:34:22
1
Субстанція Ночі
@Олександр Гусейнов дякую❤️
Відповісти
2019-01-06 15:41:18
1
Інші вірші поета
Найгіркіший хміль Сліди Ворог людства Пряні пахощі білого цвіту
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
SpaceWithin
@SpaceWithin
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1756
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15907