Повернись додому

Субстанція Ночі

Повернись додому, Там матір чекає, Тихо споглядає Стежину пусту... Очі закриває, Молитву шепоче Квіти уплітає У косУ густу. Повернись додому, Не засмучуй матір! Голова геть сива, Стомлена вона, Не дала радіти Доленька зрадлива І в лихій годині Зосталась сама... Повернись додому, Не біжи полями У страшний, далекий, І нелЕгкий путь. Повернись додому Живим і здоровим! Жаль, усі дороги На війну ведуть...

2018-04-17 17:30:45

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Субстанція Ночі

@Mene.net дякую)

Відповісти

2018-04-17 17:57:41

Егор Таранин

Ех, так не просто солдату повернутися живим, здоровим і морально цілим...

Відповісти

2018-04-18 05:37:09

Егор Таранин

Круто

Відповісти

2018-04-18 05:37:18

Інші вірші поета

Сила слова Те, що звем любов'ю Завмерти Золота тюрма

Інші поети

Queen Morgana

@queenmorgana

Женя Закарян

@Evgenia_zakaryan

Veronika Gold

@Goldenbum

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6255

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12133