Озовись...

Субстанція Ночі

Шукаю... Кого? Навіщо? Не відаю я й сама. Немовби когось бракує, Немовби чогось нема. Далеко ген вітер свище, Гукає невпинно щось. Мені? Не мені? Не знаю. Шукаю того "когось". Так вабить вперед, так тягне, Так манить, хоч падай з ніг. Мільйони чужих історій, І стільки ж пустих доріг. Можливо, дарма шукаю? А раптом мені здалось? Де я сама блукаю, І де той незримий "хтось"? Ковток кислуватого кисню І клаптик побляклих небес. Той зов - лиш відлуння пісні, А "Він" безнадійно щез? Згубився в плетінні вулиць, Розтанув у нотах слів, Мов марево схожих-різних Таких недосяжних снів. В розкинуті вітром сіті Можливо, зайдеш колись. А поки що, цеї миті, Прошу тебе, озовись!

2019-12-08 17:32:11

9

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Ніколас Велес

@Субстанція Ночі немає за, що. Правда же ж.

Відповісти

2019-12-08 18:07:23

1

Есмеральда Еверфрі

Чудово вийшло! Класно сплелися слова: просто, але природно, немов так і мало бути). 😉

Відповісти

2019-12-09 08:51:23

Подобається

Субстанція Ночі

@Есмеральда Еверфрі спасибі!)

Відповісти

2019-12-09 10:53:42

Подобається

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3158

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5729