Шепотіла мені ''кохаю''
Субстанція Ночі
Шепотіла мені «кохаю!» В тишину і в оглушливий рев. Пробігали разом по краю, Із вітрами неслись між дерев. Завмирали разом на грані, З плеском бились об сотні хвиль, Проводили дуелі р'яні, Щось шукали за сотні миль... Ти на сніжно-білу сорочку Розливала маркі чорнила, Проводжала в'язкі світанки, І у венах, як хміль, бурлила. Шепотіла стиха «кохаю!» - А натомість я в світ кричу, І в життєвий вінок вплітаю, Що незламно тебе люблю.
2018-01-31 17:33:49
32
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lana
Звучит как песня
Відповісти
2019-09-01 20:55:09
Подобається
Інші вірші поета
Я ж тобі допомогти хотів Чорно-білі сни Міраж Щасливими літати
Інші поети
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Shina
@Sheena
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5299
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3316