Шепотіла мені ''кохаю''
Субстанція Ночі
Шепотіла мені «кохаю!» В тишину і в оглушливий рев. Пробігали разом по краю, Із вітрами неслись між дерев. Завмирали разом на грані, З плеском бились об сотні хвиль, Проводили дуелі р'яні, Щось шукали за сотні миль... Ти на сніжно-білу сорочку Розливала маркі чорнила, Проводжала в'язкі світанки, І у венах, як хміль, бурлила. Шепотіла стиха «кохаю!» - А натомість я в світ кричу, І в життєвий вінок вплітаю, Що незламно тебе люблю.
2018-01-31 17:33:49
32
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lana
Звучит как песня
Відповісти
2019-09-01 20:55:09
Подобається
Інші вірші поета
Любити ти просто не вмів Момент для нас Завмерти Я ж тобі допомогти хотів
Інші поети
Anna Sparrows
@birdwithword
RyleeSisco
@RyleeSisco
Сергій
@sushko18
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5033
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2882