Золота тюрма
Під склепінням величних хорОм
Зачаїлася мрія таємна.
Між оздоб і зелених крон
Все примарніша і непевна.
Все прозоріша й непотрібна,
Хоча й варта пишнОти тієї,
Хоч за цінністю більше ніж гідна
Та дорожча за всі трофеї.
Кругом вихор шалений лютує,
І вода неймовірно сильна.
В самоті Королева панує.
Ілюзійно, примарно вільна.
Закрутило у вихрі монети,
Сріблом зблиснули хвилі сталеві.
При дворі не машини - карети,
Трон і жезл - під стать королеві.
Та не гріє золото душу,
Тільки пиха зростає невпинно.
Заздрість, злоба, самотності мука-
Усе те, що зростать не повинно.
Поруч нишком мрія витає,
Вже невидима та безлика.
Королева самотньо страждає,
Та про себе голосить «Велика!»
Мрія тихо на вушко шепоче,
Мрія тихше, ніж вітер, питає:
Чи цього Королева хоче?
Чи такого життя бажає?
Чи настільки їй необхідне
Те багатство, влада і трон?
Золоте, позолочене, срібне...
''Паперові'' мільйони корон.
Головою хитне Королева,
Стисне жезл міцніше в руці.
ПозолОтить весь двір і дерева,
Потече срібло вздовж по ріці...
Серце золотом заливає,
Та для чого усе це? Дарма...
Надзвичайно міцно тримає
У собі Золота Тюрма.
2018-04-28 17:26:46
8
4