Золота тюрма

Субстанція Ночі

Під склепінням величних хорОм Зачаїлася мрія таємна. Між оздоб і зелених крон Все примарніша і непевна. Все прозоріша й непотрібна, Хоча й варта пишнОти тієї, Хоч за цінністю більше ніж гідна Та дорожча за всі трофеї. Кругом вихор шалений лютує, І вода неймовірно сильна. В самоті Королева панує. Ілюзійно, примарно вільна. Закрутило у вихрі монети, Сріблом зблиснули хвилі сталеві. При дворі не машини - карети, Трон і жезл - під стать королеві. Та не гріє золото душу, Тільки пиха зростає невпинно. Заздрість, злоба, самотності мука- Усе те, що зростать не повинно. Поруч нишком мрія витає, Вже невидима та безлика. Королева самотньо страждає, Та про себе голосить «Велика!» Мрія тихо на вушко шепоче, Мрія тихше, ніж вітер, питає: Чи цього Королева хоче? Чи такого життя бажає? Чи настільки їй необхідне Те багатство, влада і трон? Золоте, позолочене, срібне... ''Паперові'' мільйони корон. Головою хитне Королева, Стисне жезл міцніше в руці. ПозолОтить весь двір і дерева, Потече срібло вздовж по ріці... Серце золотом заливає, Та для чого усе це? Дарма... Надзвичайно міцно тримає У собі Золота Тюрма.

2018-04-28 17:26:46

8

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Мальва Польова

Взагалі, вау 😍

Відповісти

2018-04-28 22:37:10

1

Егор Таранин

Реально круті рими👍👍👍👍 молодець

Відповісти

2018-04-29 08:54:22

Подобається

Субстанція Ночі

@Егор Таранин дякую😊

Відповісти

2018-04-29 08:54:42

1

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1385

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

8965