Любити ти просто не вмів
Зашивав моє серце нитками, Залишав криваві рубці. Сипав сіль обережно на рани, Не фіалки на шкірі - синці. Цілував чи кусав - я не певна Тільки вітер мені шепотів, Що свій час витрачала даремно, Що любити ти просто не вмів...
2018-02-24 08:53:32
18
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
1nv1s1bLe
Очень хорошие стихи! Мне понравились. Только лично я бы немного изменил одну строку. Буду писать на русском, так как не хочу устанавливать украинский язык. "що свий час я трачу даремно"...здесь лучше написать "що свий час витрачаю даремно". В таком варианте и ритм не будет нарушаться и уберётся лишнее местоимение "я", ведь в предыдущей строке итак понятно, кто тратит время зря - "витер мэни шепотив" (поэтому лишнее уточнение в виде" я" совсем не нужно в следующей строке)... С добром!
Відповісти
2018-02-24 09:17:51
1
Субстанція Ночі
@1nv1s1bLe спасибо) действительно, ваш вариант смотрится лучше)
Відповісти
2018-02-24 09:30:59
Подобається
Егор Таранин
Дуже гарно .. і сумно
Відповісти
2018-02-24 11:56:44
1
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4251
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4833