Любити ти просто не вмів

Субстанція Ночі

Зашивав моє серце нитками, Залишав криваві рубці. Сипав сіль обережно на рани, Не фіалки на шкірі - синці. Цілував чи кусав - я не певна Тільки вітер мені шепотів, Що свій час витрачала даремно, Що любити ти просто не вмів...

2018-02-24 08:53:32

18

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

1nv1s1bLe

Очень хорошие стихи! Мне понравились. Только лично я бы немного изменил одну строку. Буду писать на русском, так как не хочу устанавливать украинский язык. "що свий час я трачу даремно"...здесь лучше написать "що свий час витрачаю даремно". В таком варианте и ритм не будет нарушаться и уберётся лишнее местоимение "я", ведь в предыдущей строке итак понятно, кто тратит время зря - "витер мэни шепотив" (поэтому лишнее уточнение в виде" я" совсем не нужно в следующей строке)... С добром!

Відповісти

2018-02-24 09:17:51

1

Субстанція Ночі

@1nv1s1bLe спасибо) действительно, ваш вариант смотрится лучше)

Відповісти

2018-02-24 09:30:59

Подобається

Егор Таранин

Дуже гарно .. і сумно

Відповісти

2018-02-24 11:56:44

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12272

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3972