Любити ти просто не вмів
Зашивав моє серце нитками, Залишав криваві рубці. Сипав сіль обережно на рани, Не фіалки на шкірі - синці. Цілував чи кусав - я не певна Тільки вітер мені шепотів, Що свій час витрачала даремно, Що любити ти просто не вмів...
2018-02-24 08:53:32
18
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
1nv1s1bLe
Очень хорошие стихи! Мне понравились. Только лично я бы немного изменил одну строку. Буду писать на русском, так как не хочу устанавливать украинский язык. "що свий час я трачу даремно"...здесь лучше написать "що свий час витрачаю даремно". В таком варианте и ритм не будет нарушаться и уберётся лишнее местоимение "я", ведь в предыдущей строке итак понятно, кто тратит время зря - "витер мэни шепотив" (поэтому лишнее уточнение в виде" я" совсем не нужно в следующей строке)... С добром!
Відповісти
2018-02-24 09:17:51
1
Субстанція Ночі
@1nv1s1bLe спасибо) действительно, ваш вариант смотрится лучше)
Відповісти
2018-02-24 09:30:59
Подобається
Егор Таранин
Дуже гарно .. і сумно
Відповісти
2018-02-24 11:56:44
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2434
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10550