Були слова про лишні люди
Уже були слова про лишні люди,
Та знову розриває дух тривога.
І бачу ці прокляті лиця всюди,
І у сльозах звертаюся до Бога.
Самотній я, коли навколо друзі,
Ціна мені – обшарпаний п’ятак.
Життя пішло по чорно-білій смузі,
Ридаю лиш, впадаючи навзнак.
Навіщо доля так пожартувала?
Мені надала розум для душі?
Та вмінь щоб жити доля не давала,
Тепер пишу сльозливі ці вірші.
Життя печальне на роки настало.
Серце в рядках ридання виливало.
2025-03-03 21:35:34
3
0