З старого капища
Прадавнє місто вбралося в сніги, Дивлюсь на нього з капища висот. І б'ються у душі все вороги, Щоби душевний знищити кивот. Не знаю: чи молитися до Бога, Чи в древні культи ринути цілком? Від кого мені прийде допомога? Життя заб'є барвистим джерелом? Прийди, прошу, і виконай всі мрії, Допоможи поринути у даль. Заради Тебе в маристій надії Життя поклав на сяючий кришталь.
2024-01-15 16:05:37
4
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9017
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2708