"Балада про Дитинство"

Честер Фінч

Я важко пам'ятаю дні минулі. Але роки дитинства, не забуду, коли радів, кожній хвилині проведеній у сім'ї. Не варто сумувати та скучати, про дні щасливі пройдені свої. Я завжди посміхаюсь, коли гортаю, сімейного альбома сторінки.. Пробач бабуля, що приходжу рідко, а ти мене любила більше всіх! Тепер лише у свято, я згадаю, чарівні дні з тобою, і роки.. Я пам'ятаю добре як сьогодні, лишили мене тобі, на виховання. Як бачиш, я людиною став, вже за якого, сором не знайти.. Пробач мене що голосно кричав, тоді коли твій розум давав збій. І вибач що, не обіймав.. Тоді у дні твої.. сумні.. Слова приємні щирі промовляв, лише коли малим я був.. А вже коли дорослим став, приємних слів, від себе не почув..

2023-05-23 10:18:12

Інші вірші поета

"Сам у кімнаті" "Я не люблю" "Я застряв у мріях своїх" "Думи безмежні"

Інші поети

fellegzuhatag

@fellegzuhatag

Емілія Грін

@Emilia_Grin

Noor Jahan

@noon_the_force

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12547

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

2097