"Темрява"
Честер Фінч
(18+)
Цигарок вже стане мало. Щоб вкурити наш, похмурий світ. І свідомість все блукає. По місцях, які любив.. Ліхтарі-вбивці ночі. Темрява-вже друг мені. Я залишусь із собою. Із собою в самоті.. Ми час втрачаємо даремно. На не потрібну нам хуйню.. Себе жаліємо щоденно. Що ми слабкі, та немічні істоти. Але вже ми, творці в житті. Своєї власної погоди.. Дощі ідуть, і буря у душі. Коли це сонце, з'явиться на горизонті? Ми не чекати маємо в пітьмі! А жити далі, змінювати світ..
2023-07-29 12:07:53
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Хонна
Чи мені здається, чи останнім часом всі пишуть про щось важке, і сумне...
Відповісти
2023-07-29 14:29:50
1
Честер Фінч
@Хонна Нажаль так і є, який час, так і твори..
Відповісти
2023-07-29 14:40:29
1
li april
👍
Відповісти
2023-07-31 11:16:17
1
Інші вірші поета
Поема "Розмова зі страхами" Частина 1 "Сам у пошуках надії" "Коли мене не стане" "Зустріч"
Інші поети
Emily Mcbroom
@Lol_books
Romkolana
@nastyuxa_xa
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4726
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2549