"Бути"
Гарним бути, не означає кращим! Краса людей, це поняття розмите.. Ти можеш бути, у світі найгарнішим! Але який це має сенс, якщо в душі гнилий.. Добрим бути, це нещасливим бути! І ноги об таких, всі люблять витирати.. Почути щире слово, без фальші та брехні. На вулицях гучних, таке важко знайти.. І людяність у людях, так рідко вже знайдеш.. І так проходять дні, засмучені твої..
2023-06-16 21:39:01
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Люди, на жаль, звикли добро вважати слабкістю... І на мій погляд, важлива красота душі... бо зовнішня красота оманлива... Дякую Вам за вірш! Ви знов і знов доводите мені, що є ще добрі люди з красивою душею... Дякую! А щастя - реч відносна), воно "тут і зараз", а не "десь там")... Нових натхнень та добра! З вірою у краще,
Відповісти
2023-06-19 14:28:28
1
Честер Фінч
@Lexa T Kuro І вам дякую за оцінку!
Відповісти
2023-06-19 14:33:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
2
2010
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904