"Бути"
Честер Фінч
Гарним бути, не означає кращим! Краса людей, це поняття розмите.. Ти можеш бути, у світі найгарнішим! Але який це має сенс, якщо в душі гнилий.. Добрим бути, це нещасливим бути! І ноги об таких, всі люблять витирати.. Почути щире слово, без фальші та брехні. На вулицях гучних, таке важко знайти.. І людяність у людях, так рідко вже знайдеш.. І так проходять дні, засмучені твої..
2023-06-16 21:39:01
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Люди, на жаль, звикли добро вважати слабкістю... І на мій погляд, важлива красота душі... бо зовнішня красота оманлива... Дякую Вам за вірш! Ви знов і знов доводите мені, що є ще добрі люди з красивою душею... Дякую! А щастя - реч відносна), воно "тут і зараз", а не "десь там")... Нових натхнень та добра! З вірою у краще,
Відповісти
2023-06-19 14:28:28
1
Честер Фінч
@Lexa T Kuro І вам дякую за оцінку!
Відповісти
2023-06-19 14:33:56
Подобається
Інші вірші поета
"Життя йде" "Поет живе, допоки пише" "Потяг у юність" "Куди спішить цей час"
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5276
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12466