"Так хочеться"
Так хочеться пожити ще рік, Побачити на світанку хвилі в морі, Сосну на старому червоному косогорі І з труби рідного будиночка димок. Так хочеться обійняти своїх онуків, Їм показати гарні краєвиди, Усі скелі, що стоять у нас на варті, Місця народження поем, легенд, віршів, та бардів. Їх навчити любити свою країну, Де прадідів на віки залишилися душі, У горах, у полях, на морі та на суші Вони зберігають нам уночі тишу. Стежити, як правнук зробив перший крок, Щоб не впав, розставлять свої руки, Запобігти печалі та розлуки, І зберегти сім'ї святе вогнище. Так хочеться піднятися на скелю, Нирнути, як у дитинстві, в море з висоти, Ковтнути духу сили, краси, І від друзів почути похвали. Бажань багато, стільки, скільки років, Виконати їх так важко в наші дні, Але я відкрию маленький секрет - На мить лише в дитинство, і в юність зазирнути! Бажаєм ми усі.
2024-09-07 19:10:04
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2086
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2344