"Думи мої"
Сказав собі; -Кидай писати! Та руки так і просять знов.. Ох мамо моя рідна, та друзі вірні ви мої.. Я так втомився від журби! Ходжу по вулиці своїй, та бачу тільки біль. Дороги всі протоптані, а люди всі озлоблені, на цей паскудний світ.. Я дочекаюся часів, коли почую тільки сміх, і знов побачу посмішки людей.. Ти гадаєш, все не так! Ніби живеш як раб.. Робота, дім, робота.. А далі вже земля.. А серце просить мандрувати, у далекий незвіданий край.. А я кажу йому; -На це ти не зважай! А в іншому краю, гадаєш ти, краще живуть? Просто нам, все не покажуть і не скажуть.. Я вже до всього тут привик. Моя домівка, мій квітник, і город цей частина вже моя.. і не проміняти вже мені.. На золоті доми, та ріки вина.. Свої сади, я в них як в морі потонув. Не треба вже мені, високих мур! І ці місця світанкові, я не проміняю ні на що! І ці часи, пройдуть зі мною, вже не забути мені їх.. І хто б казав щось інше.. Все одно! Залишу я тим самим, назавжди!
2023-05-25 10:43:06
2
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4821
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10277