"Герой нашого часу"
Я глухим став, від ударів, металевих звуків сердець.. Я сліпим став, від кривавих.. Від кривавих облич людей.. Не хотів я бути останнім, та і в перших рядах не хотів.. Я себе не беріг, йшов під кулі.. Все заради інших життів.. Не прийму я коли ображають. Без підстав руйнують хати.. Це невже, все справедливо? З нас ніхто цього не просив.. І кричати щосили, що духу; -Я живий! І всі тут живі! Не віддамся в обійми смертельні! Ще багато, потрібно пройти.. Ця земля все кричить, вереск лісу, чути сильніше! Та я, до цих звуків вже звик.. Тиша, спокій-мені стали дикі.. Материнські молитви-мій оберіг!
2023-05-30 13:40:47
3
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
7242
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13238