"Митець серед руїн"
Я малював картини з різних часів. Все будував,ілюзій безліч своїх. І у казках знаходив правду. Вічно створював сюжет. Де щасливі всі назавжди. І щасливі кожен день.. Вже на вулицю виходити сенсу я вже і не мав. Та навіщо там бувати,я і так про всіх все знав.. Зрозумів систему цю. Та бажати в неї жити. Не бажав би і митцю.. Я писав книги про справжнє. Про журбу та доброту. Та ці книги,це-непотріб. Всі полюбляють брехню. Ту брехню що чути криком. Із брехливих тих людей. Та невже їхні слова. Досі мають справжній сенс..
2023-03-16 17:39:06
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2624
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10273