"Все життя"
Все життя проходить в очікуванні. Ми чекаємо то ночі, то світанку, То довгоочікуваного побачення, То неминучого "бувай". Борючись з тугою в порожній квартирі, Ми чекаємо веселощів, дзвін струни, Але після години у галасливому бенкеті Чекаємо з нетерпінням тиші, на самоті.. Ми очікуємо пору року, Щоб змінилося все довкола. Адже набридла нам погода Застрягла, немов у горлі ком. І навіть книги ми читаємо, Щоб час цей убивати, та сховатись у письмі, і когось повчати.. Посидимо у тиші, в самоті.. З самим собою, у пітьмі, Нам краще, ніж з людьми.. І довіряти лиш собі, життя навчило нас усіх..
2023-07-27 22:25:45
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Сильно... ( я в перше над цим задумалась )
Відповісти
2023-07-28 06:00:40
1
Lexa T Kuro
Так, людина проводить 60-70 відсотків думками в минулому, і ще десь 10 відсотків у майбутньому, намагаючись додумати, що ж там буде далі. Людина дуже рідко перебуває ТУТ і ЗАРАЗ, щоб насолодитися моментом). Це не я придумала, це вчені довели). А особисто я вважаю, що кожен момент сам по собі дивовижний і неповторний. Нехай навіть це момент суму в самотності. Нових цікавих натхнень Вам та бережіть себе!🙏🍀💫🌌🤗
Відповісти
2023-07-29 12:51:56
1
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3613
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1541