"Коли мені не допоможуть ці вірші"
Честер Фінч
Коли мені не допоможуть ці вірші, То вже не допоможуть лікарі. І зникне в мить, тривога та журба. Яка панує, каменем в душі.. Мені не допоможуть лікарі. І ліки ті, мені не в допомогу. Я жив, творив, благотворив.. Цінив свою свободу. Коли мені не допоможуть ці вірші. Засну я сном одвічним та спокійним.. Тоді згадають рідні всі.. Якою був, вже я людиною.. І чи, людиною я був..
2023-06-11 22:54:58
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Честер Фінч
@Сніжана Ворон Дякую)
Відповісти
2023-06-12 06:21:48
1
Lexa T Kuro
Був або не був - ось у чому питання.) Вірші - це своєрідна сповідь душі, таким чином душа розмовляє зі світом. Бо як говорив ще дядько Фройд, думки - це лише верхівка айсбергу, велика частина нас ховається під "водою" - у несвідомому. А коли нас не стане, то нам буде вже все рівно, що про нас думають). Тому пишіть вірші - це в першу чергу , потрібно Вам - бо це робить Вас самим собою. Нових цікавих роздумів та натхнення!
Відповісти
2023-06-12 06:23:04
2
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Погоджуюсь з вашою думкою, наші думки це одне, а інше, це те що у нас всередині. Дякую вам також успіхів та завзяття!
Відповісти
2023-06-12 06:27:28
1
Інші вірші поета
"Прощання" "Плин мого життя" "Куди б не завели тебе дороги" "Моя Рідна"
Інші поети
Theodora Dove
@Theodora_Dove
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2467
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12311