"Неприйнятний Митець"
Честер Фінч
Сам будую споруди зі скла.. Неприйнятий митець без епохи. І коли будували міста, забували мене на порозі.. Я колись говорив, безупинно.. Але зараз слова не мої. Весь цей шлях пройти непомітно. Все бажав залишитись в пітьмі.. Сам себе руйнував у дорозі. Був присутнім коли бачив зло. Та нажаль мені змінити, тих людей які забули добро.. Бачив безліч картин від творців. Які мали бажання творити.. Та нажаль зруйнували їх. Всі ті люди прогнивші без віри.. Неприйнятний митець без дублера. Хтось казав: -Ти лиш клоун, залиш це! Я колись говорив: А і справді не треба.. Але тепер все продовжую йти..
2022-12-28 16:30:12
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Файно написано.
Відповісти
2022-12-28 16:38:13
1
Честер Фінч
@Сандра Мей Дякую
Відповісти
2022-12-28 16:38:45
Подобається
Інші вірші поета
"Все це в мені" "Думи свої" "Похмурі обличчя" "Міст"
Інші поети
Lucy
@kayla_deyvis
Ден Щусь
@apocalipt_b
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4940
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12437