"Коли помрем, та заростем квітками"
Коли помрем, та заростем квітками. У споминах не раз ще оживем. Та серед сотню років, на місці тих могил. Буде садок, цих квітів чарівних.. Квітучий сад, гортензій та троянд. Всі будуть раді бачити ці квіти.. І серед цвіту мальв та різних трав. Будуть вже бігати, щасливі діти. Коли помрем, тоді будемо жити.. Але уже, не на землі.. І квіти у саду що так розквітли.. Будуть квітнути, на радість всім..
2023-06-09 19:01:21
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2459
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9458