"Коли помрем, та заростем квітками"

Честер Фінч

Коли помрем, та заростем квітками. У споминах не раз ще оживем. Та серед сотню років, на місці тих могил. Буде садок, цих квітів чарівних.. Квітучий сад, гортензій та троянд. Всі будуть раді бачити ці квіти.. І серед цвіту мальв та різних трав. Будуть вже бігати, щасливі діти. Коли помрем, тоді будемо жити.. Але уже, не на землі.. І квіти у саду що так розквітли.. Будуть квітнути, на радість всім..

2023-06-09 19:01:21

Інші вірші поета

"Мамо" "Ти-друг чи ні?" "Гість з минулого" "У теплий день, збирання винограду"

Інші поети

Anntuanetta

@Anntuanetta

Олена Орелецька

@oreletska

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2171

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11978