"Постаті туманні"
Знову бачу вас, ви постаті туманні. Що вже мені з'являлися не раз. І бачити вас мені не гидко. Хоча зустріти вас я не бажав.. І сонце моє вже давно не світить. І ніч моя, зі мною попрощалась.. Коли в піснях писали про надію. Я будував із каменя твердиню! Ви вже забрали, сум, журбу яку я мав.. В собі тримав, та цінував щодня. Тепер веселі дні переслідують мене.. Навіщо вони мені? Ви забирайте їх! І крик душі ви поверніть негайно! Ви постаті туманні вже мої.. Тепер у снах залишилось страждати. Хоча би це, залиште ви мені.. Тепер сміюся, та радію всьому. Це так жахливо, відчуваю втому.. А де подівся страх, та каяття? Невже і це, забрали ви від мене.. Тепер залишився один з собою. Ви цього дурня, заберіть від мене! Ви постаті туманні, мені вже набридли. Коли ви віддасте страждальні дні? Я так вже жити, не хотів би.. Життя веселе, не по мні. Тепер ходжу, дарую радість. Всі навкруги, рахують що дурний.. Ви праві люди! Це моя кара! За те що справді я живий!
2023-01-27 15:00:55
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2632
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4010