"Постаті туманні"
Знову бачу вас, ви постаті туманні. Що вже мені з'являлися не раз. І бачити вас мені не гидко. Хоча зустріти вас я не бажав.. І сонце моє вже давно не світить. І ніч моя, зі мною попрощалась.. Коли в піснях писали про надію. Я будував із каменя твердиню! Ви вже забрали, сум, журбу яку я мав.. В собі тримав, та цінував щодня. Тепер веселі дні переслідують мене.. Навіщо вони мені? Ви забирайте їх! І крик душі ви поверніть негайно! Ви постаті туманні вже мої.. Тепер у снах залишилось страждати. Хоча би це, залиште ви мені.. Тепер сміюся, та радію всьому. Це так жахливо, відчуваю втому.. А де подівся страх, та каяття? Невже і це, забрали ви від мене.. Тепер залишився один з собою. Ви цього дурня, заберіть від мене! Ви постаті туманні, мені вже набридли. Коли ви віддасте страждальні дні? Я так вже жити, не хотів би.. Життя веселе, не по мні. Тепер ходжу, дарую радість. Всі навкруги, рахують що дурний.. Ви праві люди! Це моя кара! За те що справді я живий!
2023-01-27 15:00:55
4
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4518
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5255