"Мені кожен вечір, запалюють зорі"
Мені кожен вечір, запалюють зорі. І образ твій ловлю, як білий сніг. Я не хочу знати, що час лікує.. А з ним лікує, і мої дні.. Я більше не тримаю тривоги, і все що мав у собі, я відкинув геть.. Всю злість, всі байдужі діалоги.. Нехай весь смуток, прожену я геть.. Мені кожен вечір, запалюють зорі. Яка краса, який чарівний світ. Не можу бути у світі цьому! Тривожних днів, засмучених людей.. Нехай у житті твоєму, буде щастя. Це щастя, хай панує над усім!
2023-07-16 18:03:48
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lexa T Kuro
Вища сила Кохання - це коли зміг від нього відмовитися... побажавши іншій людині Щастя. Сильний вірш! Дякую за нього!🙏☀️
Відповісти
2023-07-17 07:00:36
1
marco polo
Це прекрасно, Друже
Відповісти
2023-07-18 14:53:53
1
Честер Фінч
@marco polo Дякую👊
Відповісти
2023-07-18 15:08:14
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1582
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11484