"Мені здається все мінливе"
Мені здається все мінливе. Пройде і біль, і помилки.. Брама журби, закрита буде! Перегорнемо всі сторінки.. Мені здається все простіше. То просто ми, такі складні. Ми краще будемо складніші. Прості для нас, завжди дурні.. Ми любим, докір та сумління. Самокопання та страхи.. Цю радість, що всередині панує. Ми залишили, у пітьмі..
2023-07-24 21:06:51
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Mark Fortis
Гарний вірш — філософський! В першому стовпчику автор зауважує мінливість усього. В другому — здатність людини ускладнювати собі життя, (не лишнім буде пам’ятати про минущість труднощів, про що йде мова в першому стовпчику) а разом з тим нашому прагненю до складного та зневагу до простого. В третьому логічно продовжується те, про що говорилося у другому, самокопання як спосіб пошуку складного. Автор має на увазі не саморефлексію, яка є корисною і сприяє розвитку особистості, а власне негативне заглиблення у себе із докорами та внутрішніми горизотами. Таким чином ми позбавляємо себе щастя яким вже посуті володіємо. В цьому вірші я вбачаю стоїчну філософію. Власне в короткому вірші можна виразити глибокий сенс. Проте щоб його побачити потрібно уважно читати та трохи подумати як написане автором співвідноситься з нашим життям. Бажаю автору успіху та наснаги!
Відповісти
2023-08-06 19:05:09
1
Честер Фінч
@Mark Fortis Дякую вам велике! За обгорнутий коментар👏
Відповісти
2023-08-06 20:15:47
1
Честер Фінч
@Mark Fortis Все чітко та вірно ви все підмитили! Так як ви описали мій вірш, таким він і планувався в підсумку!
Відповісти
2023-08-06 20:17:37
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1539
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4501