"Мені здається все мінливе"

Честер Фінч

Мені здається все мінливе. Пройде і біль, і помилки.. Брама журби, закрита буде! Перегорнемо всі сторінки.. Мені здається все простіше. То просто ми, такі складні. Ми краще будемо складніші. Прості для нас, завжди дурні.. Ми любим, докір та сумління. Самокопання та страхи.. Цю радість, що всередині панує. Ми залишили, у пітьмі..

2023-07-24 21:06:51

5

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Mark Fortis

Гарний вірш — філософський! В першому стовпчику автор зауважує мінливість усього. В другому — здатність людини ускладнювати собі життя, (не лишнім буде пам’ятати про минущість труднощів, про що йде мова в першому стовпчику) а разом з тим нашому прагненю до складного та зневагу до простого. В третьому логічно продовжується те, про що говорилося у другому, самокопання як спосіб пошуку складного. Автор має на увазі не саморефлексію, яка є корисною і сприяє розвитку особистості, а власне негативне заглиблення у себе із докорами та внутрішніми горизотами. Таким чином ми позбавляємо себе щастя яким вже посуті володіємо. В цьому вірші я вбачаю стоїчну філософію. Власне в короткому вірші можна виразити глибокий сенс. Проте щоб його побачити потрібно уважно читати та трохи подумати як написане автором співвідноситься з нашим життям. Бажаю автору успіху та наснаги!

Відповісти

2023-08-06 19:05:09

1

Честер Фінч

@Mark Fortis Дякую вам велике! За обгорнутий коментар👏

Відповісти

2023-08-06 20:15:47

1

Честер Фінч

@Mark Fortis Все чітко та вірно ви все підмитили! Так як ви описали мій вірш, таким він і планувався в підсумку!

Відповісти

2023-08-06 20:17:37

1

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1467

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11513