"Колись"
Честер Фінч
Колись люди добрішими були.. Все у піснях своїх співали про кохання. Та ці часи вже давно пройшли.. Ми закриваємо ворота раю. Колись і жити було легше.. І люди мали розуміння. Як жити далі їм, на світі. Який зруйнований навіки.. Колись відкриті були люди.. А зараз всі "під брамою з плюща". Не підійти до них ніяк. Вони закриті від добра.
2022-12-29 19:20:56
1
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Честер Фінч
@Сандра Мей Звичайно не всі) Але цей вірш про тих людей які забули слова: Добро, кохання, щирість
Відповісти
2022-12-29 19:22:10
1
Честер Фінч
@Сандра Мей Я помітив що вам моя творчість до вподоби) Я це ціную, та низький вам уклін👏
Відповісти
2022-12-29 19:23:53
1
Сандра Мей
@Честер Фінч У вас цікавий сленг вірша й теми серйозні, а ще я відчуваю те що прочитала й це захоплює.
Відповісти
2022-12-29 19:24:50
1
Інші вірші поета
"Знаєш тату" "Поема Під сильним дощем у моста" "Руїни часу" "Я п'ю найдорожчі напої з текіли"
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14299
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1709