"У теплий день, збирання винограду"

Честер Фінч

У теплий день, збирання винограду. Згадаю я, роки свої молоді. Тоді коли радів простому, не було у душі ні смутку, ні журби. І мріяв про величне, недосяжне. Про дівчину яка жила у сні. Про сміх дітей, яких я ще не мав.. Про безтурботність, юності років.. Я жив тоді, як птах могутній. Руками хмари обіймав, та вирішив безсмертний буду, отруту відрами черпав.. Я жив неначе, все вже знаю! Про це життя, я ж прочитав книжки.. Та у книжках, я не знайшов.. Як жити далі, всі роки? Гадав сильніший за Геракла! І брила вільно підіймав.. Та сили у руках не треба. Вся сила у твоїх словах! Казав собі; -Дорослі всі нудні! Нема веселощів, лише одна нудьга! Та ставшим тим, ким завжди не хотів.. Я зрозумів-нудне життя.. У теплий день, збирання винограду. Згадав часи, я свої молоді. Гарні часи були.. Прості та щирі, безтурботні.. На жаль, не повернути їх..

2023-05-28 22:01:11

Інші вірші поета

"Час знову робить з мене демона" "Втеча від реальності" ''Вірші'' "Доброта в моді завжди"

Інші поети

Алексей kaa30.03

@enigma_for_you

Роман Тихий

@volodimir_romanenko

Anjali_ R

@rawatanjali949

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2225

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12031