"Прощавай мій ворогу завзятий"
Прощавай мій ворогу завзятий. Все сталось так, як ти і не хотів.. Пожив я радісним життям, цінив, плекав, кохав без тями.. Все сталось так, як ти і не хотів.. Ти вже бажав щоб я, слабким ставав.. Курив та пив, емоції вбивав.. Та я живий! Вже до тридцятки скоро, як бачиш ще сили маю! Щоб звички ці, зі мною не були.. Я бачив наркошколи, та бачив знищені життя.. Чимало я пройшов, за ці молоді роки. А бачиш сивину? Це все за тебе, погань! Але не здався я, продовжував я йти.
2023-06-10 22:51:41
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Дякую
Відповісти
2023-06-11 09:06:31
1
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Вірш більше про розмову зі своїм демоном, який живе у кожному із нас..
Відповісти
2023-06-11 09:08:07
1
Lexa T Kuro
Гадаю, Ви з ним вже домовились). Бо без темряви не було би й світла.
Відповісти
2023-06-11 09:12:15
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4726