"Прощавай мій ворогу завзятий"
Честер Фінч
Прощавай мій ворогу завзятий. Все сталось так, як ти і не хотів.. Пожив я радісним життям, цінив, плекав, кохав без тями.. Все сталось так, як ти і не хотів.. Ти вже бажав щоб я, слабким ставав.. Курив та пив, емоції вбивав.. Та я живий! Вже до тридцятки скоро, як бачиш ще сили маю! Щоб звички ці, зі мною не були.. Я бачив наркошколи, та бачив знищені життя.. Чимало я пройшов, за ці молоді роки. А бачиш сивину? Це все за тебе, погань! Але не здався я, продовжував я йти.
2023-06-10 22:51:41
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Дякую
Відповісти
2023-06-11 09:06:31
1
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Вірш більше про розмову зі своїм демоном, який живе у кожному із нас..
Відповісти
2023-06-11 09:08:07
1
Lexa T Kuro
Гадаю, Ви з ним вже домовились). Бо без темряви не було би й світла.
Відповісти
2023-06-11 09:12:15
1
Інші вірші поета
"Коли мені не допоможуть ці вірші" "В пащі темних вулиць" Поема "Парубок з села" "Ти можеш все на цьому світі"
Інші поети
OhNamSoo
@OhNamSoo
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5358
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13157