Поема "Козак та Пані" Частина 1

Честер Фінч

(Козак) О Анно люба ви моя.. Пробачте, але не з ваших я країв.. Для мене, ваша та земля-чужина! А я для вас-дикий звір, який живе у далині.. Кричить вже серце моє, із грудей виринає. Та я не в змозі, бути з вами... Ви лиш у снах, приходьте до мене. Ті ночі холодні, теплішими стають коли я, бачу вас! (Пані Анна) О козаче мій хоробрий, тебе зустріла я випадково... Ти був поранений від стріл. Тебе зустріла на дорозі, дала тобі притулок та нічліг. Ті рани твої я зашила, і ти ожив в моїх очах.. І в ту же мить, я полюбила.. Твій ніжний погляд, та вуста. Тебе хотіла я забути! Та ти приходив у тих снах.. Де ми гуляли по Алеях, ти рвав троянди у садах... (Козак) Та ні, не маю права! Ви у палаці живите. А я... А я що? Лиш дам вам, Запорізьку Січ.. Та те життя, в степу та лузі. У вічних битвах, та в дорозі. І навіть зустріч наша, була випадковість! Ви у кареті прямували, в столицю був ваш шлях. А я у битві мав померти славно. І був врятований, в обіймах ваших. Я дякую безмежно вам! (Пані Анна) Мене становище моє, мене вже не бентежить! Я була видана за пана, який мене не гідний! Я лиш у тобі любий мій, бачу свій рятунок.. Набридли вже мені, ця розкіш та багатство. Я прагну лиш кохання! А не усі ці статки.. Втечу з тобою любий, у землі я твої.. І байдуже мені, що думають усі!

2023-08-05 22:28:22

3

0

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

68

6

16532

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1760