Поема "Козак та Пані"
Частина 1
(Козак)
О Анно люба ви моя..
Пробачте, але не з ваших я країв..
Для мене, ваша та земля-чужина!
А я для вас-дикий звір, який живе у далині..
Кричить вже серце моє, із грудей виринає.
Та я не в змозі, бути з вами...
Ви лиш у снах, приходьте до мене.
Ті ночі холодні, теплішими стають коли я, бачу вас!
(Пані Анна)
О козаче мій хоробрий, тебе зустріла я випадково...
Ти був поранений від стріл.
Тебе зустріла на дорозі, дала тобі притулок та нічліг.
Ті рани твої я зашила, і ти ожив в моїх очах..
І в ту же мить, я полюбила..
Твій ніжний погляд, та вуста.
Тебе хотіла я забути!
Та ти приходив у тих снах..
Де ми гуляли по Алеях, ти рвав троянди у садах...
(Козак)
Та ні, не маю права!
Ви у палаці живите.
А я...
А я що?
Лиш дам вам, Запорізьку Січ..
Та те життя, в степу та лузі.
У вічних битвах, та в дорозі.
І навіть зустріч наша, була випадковість!
Ви у кареті прямували, в столицю був ваш шлях.
А я у битві мав померти славно.
І був врятований, в обіймах ваших.
Я дякую безмежно вам!
(Пані Анна)
Мене становище моє, мене вже не бентежить!
Я була видана за пана, який мене не гідний!
Я лиш у тобі любий мій, бачу свій рятунок..
Набридли вже мені, ця розкіш та багатство.
Я прагну лиш кохання!
А не усі ці статки..
Втечу з тобою любий, у землі я твої..
І байдуже мені, що думають усі!
2023-08-05 22:28:22
4
0