"Поема Під сильним дощем у моста"
Під сильним дощем у моста, побачив я хлопчину.
Мав він гарне вбрання, панського виду.
Тут вже місяць все світив яскраво, і річка внизу,стрімкою була..
Але те що я побачив..
Схопила мене журба..
-Йди своєю дорогою!-хлопчина відповідав.
-Не чіпай мене, я вже вибрав шлях..
Ти що здурів! Бачу хочеш спригнути з моста, ти напевно зглузду з'їхав, зупиняй цей фарс..
-Я вже вирішив давно для себе всеодно, жити вже такому як я, в світі цьому не дано..
-Що ж зробив ти вже таке? Що так картаєш ти себе.. Все у світі мінливе, забудуть всі це!
-Я принц знатного роду! Покохав я дівчину з селища напротив..
Її очі полонили вже сердце моє.
І тепер вже навік, я в полоні..
-Це ж чудово, але чому ти журбі?
-Наш знатний рід, не прийме її.
Скажуть всі: -Селючка без смаку!
Але я кохаю її, і сердце вже болить..
Іншої мені вже не потрібно, я вірний тільки їй..
-Зрозуміло! Тепер все в історії цій, ви втікти могли би, із знатності твоїй!
-Це вже ніяк неможливо! Нас знайдуть і вб'ють..
Я не допущу, щоб сталося це із нею, про себе я і не тужу..
-Ах важка ситуація ця, я б порадив щось, та вже немаю слівця..
Я б допоміг, та простий я кузнець..
Вся тоді праця моя, піде на нівець..
Знайдуть мене, який вас врятував,
повісять у центрі, для вельможних забав..
-Прощавай приємний незнайомець! Дякую за розмову, але я рішення вже прийняв, не бути мені живому, на цій землі самому...
Під сильним дощем у моста, побачив я хлопчину.
Мав він гарне вбрання, панського виду.
Тут вже місяць все світив яскраво, і річка внизу, стрімкою була..
Але те що я побачив..
Схопила мене журба..
(Автор арту:jcbarquet)
06.02.2023
6
2