"Поема Під сильним дощем у моста"
Під сильним дощем у моста, побачив я хлопчину. Мав він гарне вбрання, панського виду. Тут вже місяць все світив яскраво, і річка внизу,стрімкою була.. Але те що я побачив.. Схопила мене журба.. -Йди своєю дорогою!-хлопчина відповідав. -Не чіпай мене, я вже вибрав шлях.. Ти що здурів! Бачу хочеш спригнути з моста, ти напевно зглузду з'їхав, зупиняй цей фарс.. -Я вже вирішив давно для себе всеодно, жити вже такому як я, в світі цьому не дано.. -Що ж зробив ти вже таке? Що так картаєш ти себе.. Все у світі мінливе, забудуть всі це! -Я принц знатного роду! Покохав я дівчину з селища напротив.. Її очі полонили вже сердце моє. І тепер вже навік, я в полоні.. -Це ж чудово, але чому ти журбі? -Наш знатний рід, не прийме її. Скажуть всі: -Селючка без смаку! Але я кохаю її, і сердце вже болить.. Іншої мені вже не потрібно, я вірний тільки їй.. -Зрозуміло! Тепер все в історії цій, ви втікти могли би, із знатності твоїй! -Це вже ніяк неможливо! Нас знайдуть і вб'ють.. Я не допущу, щоб сталося це із нею, про себе я і не тужу.. -Ах важка ситуація ця, я б порадив щось, та вже немаю слівця.. Я б допоміг, та простий я кузнець.. Вся тоді праця моя, піде на нівець.. Знайдуть мене, який вас врятував, повісять у центрі, для вельможних забав.. -Прощавай приємний незнайомець! Дякую за розмову, але я рішення вже прийняв, не бути мені живому, на цій землі самому... Під сильним дощем у моста, побачив я хлопчину. Мав він гарне вбрання, панського виду. Тут вже місяць все світив яскраво, і річка внизу, стрімкою була.. Але те що я побачив.. Схопила мене журба.. (Автор арту:jcbarquet)
2023-02-06 12:25:59
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
гарно🤩
Відповісти
2023-02-06 12:38:39
1
Честер Фінч
Відповісти
2023-02-06 13:29:10
1
Схожі вірші
Всі
Emotions/эмоции
ENGLISH;I am happy, when the sun shines bright and your smile is genuine.I am sad,when the rain pours down and your eyes flood with tears.I am angry,when you lie and are selfish.I am jelous,when you spend your time with everyone but me.I am excited,when I know I have a day ahead with only you.I am worried,when your promises are slipping away from my reach.I am heartbroken,when you prove to me I will forever be alone.I am scared,when my nightmares turn into a reality.I am lonely,when you walk away for good.I am so damaged,when you break my heart over and over again.. I am tired,when I feel all these emotions at once.I feel so alone,that I'm starting to like it that way.I feel too many emotions,and that's what makes me human.I feel things,and that is something I'm not capable of stopping.I am not going to hide away my emotions,because without them I mean nothing,with out them I am nothing. Lillian *Sorry about errors* RUSSIAN; Фамили счастлив, когда ярко светит солнце и "твоя улыбка искренняя". Мне грустно, когда льет дождь, а твои глаза наполняются слезами. Я злюсь, когда ты лжешь и эгоистичен. Я болею, когда ты проводишь время со всеми, кроме меня. Я взволнован, когда я знаю, что у меня впереди только один день. Я волнуюсь, когда твои обещания ускользают от моей досягаемости. Я с разбитым сердцем, когда ты Докажи мне, что я навсегда останусь один. Мне страшно, когда мои кошмары превращаются в реальность. Я одинок, когда ты уходишь навсегда. Я так поврежден, когда ты разбиваешь мне сердце снова и снова .. Я устал , когда я чувствую все эти эмоции одновременно. Я чувствую себя настолько одиноким, что мне это начинает нравиться. Я чувствую многие эмоции, и это то, что делает меня человеком. Я чувствую вещи, и это то, что я Я не собираюсь прятать свои эмоции, потому что без них я ничего не значу. Лилиан и моя дорогая подруга Фиалка Я скучаю по ультрафиолету LILLIAN xx
47
20
4433
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1615