"Поема Під сильним дощем у моста"

Честер Фінч

Під сильним дощем у моста, побачив я хлопчину. Мав він гарне вбрання, панського виду. Тут вже місяць все світив яскраво, і річка внизу,стрімкою була.. Але те що я побачив.. Схопила мене журба.. -Йди своєю дорогою!-хлопчина відповідав. -Не чіпай мене, я вже вибрав шлях.. Ти що здурів! Бачу хочеш спригнути з моста, ти напевно зглузду з'їхав, зупиняй цей фарс.. -Я вже вирішив давно для себе всеодно, жити вже такому як я, в світі цьому не дано.. -Що ж зробив ти вже таке? Що так картаєш ти себе.. Все у світі мінливе, забудуть всі це! -Я принц знатного роду! Покохав я дівчину з селища напротив.. Її очі полонили вже сердце моє. І тепер вже навік, я в полоні.. -Це ж чудово, але чому ти журбі? -Наш знатний рід, не прийме її. Скажуть всі: -Селючка без смаку! Але я кохаю її, і сердце вже болить.. Іншої мені вже не потрібно, я вірний тільки їй.. -Зрозуміло! Тепер все в історії цій, ви втікти могли би, із знатності твоїй! -Це вже ніяк неможливо! Нас знайдуть і вб'ють.. Я не допущу, щоб сталося це із нею, про себе я і не тужу.. -Ах важка ситуація ця, я б порадив щось, та вже немаю слівця.. Я б допоміг, та простий я кузнець.. Вся тоді праця моя, піде на нівець.. Знайдуть мене, який вас врятував, повісять у центрі, для вельможних забав.. -Прощавай приємний незнайомець! Дякую за розмову, але я рішення вже прийняв, не бути мені живому, на цій землі самому... Під сильним дощем у моста, побачив я хлопчину. Мав він гарне вбрання, панського виду. Тут вже місяць все світив яскраво, і річка внизу, стрімкою була.. Але те що я побачив.. Схопила мене журба.. (Автор арту:jcbarquet)

2023-02-06 12:25:59

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

гарно🤩

Відповісти

2023-02-06 12:38:39

1

Честер Фінч

@Сандра Мей Дякую❤

Відповісти

2023-02-06 13:29:10

1

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

2299

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1488