"Mea via"

Честер Фінч

О що, людино, ти боїшся? Повинна скрізь, всього жахатись, Що трусить трохи і спиняє? Шалений біг того життя.. Бо ні ж, назад не оглядайся, І ні на хвилю не спиняйся, Вперед дивися сміло в майбуття. А перепони обминай красиво. Дорога ця, прокладена на совість. По ній пройти, як по вуглям босоніж, Та не скрививши вже лиця.. Повинен ти, без каплі втоми. Ти ж людина! Творіння справного Творця! О то велике буде горе, Коли звернеш не в ту дорогу, На перший погляд непогану, Проте обманливу, мінливу, Що нищить швидко, утомляє, З тебе всі сили витягає. Плоди чудові, смачні, стиглі. П'янкі, оманливі думки.. Та в тій дорозі, прірва кличе. Впавши туди, так важко, вихід віднайти.. О ні людино, не вагайся! Своїх ти вчинків не цурайся. Все рівно на суді, відповісиш за все! За те що ти вчинив, і що в думках тримав. За все, відповіси! За все..

2023-08-09 20:50:22

7

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Lexa T Kuro

Може не в тему зараз скажу, але я дійшла висновку, що наше життя - то не дорога, а поле безкрайнє) І тому куди б я не дійшла, я завжди можу розвернутися і піти в інший бік). А ще знаю, якщо шлях не мій, і мені йти не зручно, то треба щось міняти)... Якщо шлях мій, то все легко, наче пазлики, складається). Чудовий вірш! Класні роздуми! Ви як завжди "на висоті"!) 👏👍

Відповісти

2023-08-10 08:36:42

1

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

2108

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3963