"Країна мрій"
Честер Фінч
Країна мрій, уже за горизонтом. Лани квітучі там, алеї зацвіли. І ця краса все манить незнайомця. Все рідше бачить він щасливі дні.. І ті ліса, та гори величаві. Все ваблять поглядом своїм яскравим. Очі озер, ставків рибацьких. Запам'ятати все, бажає навкруги.. Зорі нічні там світять-лише світлом. Червоних хмар, тут не зустріти в цих краях.. І посмішки людей довкола, так потрібні.. Зустріти їх, хоча би один раз.. Це все лише уява в його снах. В блокноті списані до дір думки. Країна мрій нажаль лише у мріях.. Її створити всі бажаєм ми..
2023-01-20 22:10:04
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Честер Фінч
Так близько, але і так далеко від нас..
Відповісти
2023-01-20 22:13:20
Подобається
Інші вірші поета
"Що таке людяність?" "Пишу тобі листа, о радість серця мого" "Думи про минуле" "Останній реквієм"
Інші поети
Серафім
@_Seraphim_
Renad Repors
@renad_repors
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1660
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11513