"Прожив неначе, все вже бачив"

Честер Фінч

Моя домівка, кожний дім.. Сади квітучі, біля хати. І в цьому місці, я прожив.. Свої найкращі, молоді роки.. Прожив неначе, все вже бачив.. І ніби знав на світі все.. Який там Колізей, та Прага.. Я знаю все про ті місця! Але найкращого, місця за це.. На глобусі більше нема! Не треба вже мені, Париж і Рим.. Це все лише обгортка гарна. Як заглянеш ти всередину, романтика ця, пропаде.. У Франції одне сміття, та скрізь бомжі.. І серед пацюків, хвороб, та болі. Стоїть величний цей Париж! І радує Вежа Любові, кожного хто зветься "спраглий турист". Ці знімки романтичні, весь інтернет заполонив.. Та вже коли приїхавши туди, вся ця ідилія розвіялась у мить.. А Рим.. Правда величний Рим? Корінь рабів, та батогів.. Величний Рим.. А пам'ятаєте Ісуса, хто ж вбив його? Не Римська часом влада.. А Колізей-розвага для бездушних. Життів чимало, там полягло.. Але "Величність" Шик і слава.. Важливіше за будь-що.. Тому домівка ця мені цінніша, за будь-які чудеса Світу. Прожив, неначе все це бачив. І все вже це, мені не до снаги...

2023-06-07 12:41:25

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12383

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5797