"Вірші мої"

Честер Фінч

Вірші вже схожі-на церковні споруди. Зайшовши в перший раз, все важко зрозуміти.. Ікони, фрески, та церковна мова.. Готичний стиль костелів, може відторгнути.. І золоті дахи, такі незрозумілі.. Ти ще і досі не зрозумів? Ці купола вже золоті, для Бога! Щоб він почув, вже наші молитви.. Вірші вже схожі-на стихійне море. Одного дня тут-тиша, спокій навкруги. А в другий день-тут шторм і боротьба, ніколи не вгадаєш, коли знов? Вірші писати, мучити папір.. Слова свої, складати у рядки. Це вже мені колись набридне.. Але тоді, коли буду в землі..

2023-05-25 22:26:24

Інші вірші поета

"Думи свої" "Безслідно" "Куди спішить цей час" "Краса твоя, все манить полетіти"

Інші поети

Asker Nerys

@Asker_Nerys

GannMorgana

@GannMorgana

Anneta

@Prosto_devchonka

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11167

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3505