"Пустеля мрій"
Честер Фінч
Вона шукали мене повсюди. Зибуча туга-околиця темного люду. Тут не по правилам, став я грати. Блукав у пустелі, шукав собі ради. Не став помирати, себе я вбивати.. Тікав від важких, гнітучих думок. Які все бажали спіймати мене.. Та вже надіти кайдани. На втікача, накласти замок! Не потрібно мені, бути у війні з собою.. Цим самим я, даю поживу, демонам своїм.. Вони шукають знов мене, серед океану болю! Та я не там, я у пустелі мрій!
2023-06-28 22:28:21
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
"Я шукав ворога зовні, а ворог глибоку всередині" - так відчула Ваш новий вірш. А ще скажу, що від себе не втечеш... Я намагалась... Але... Тому спробувала прийняти й полюбити усі свої світлі та темні "боки Місяця")... Люблю поезію за те, що кожний бачить в ній щось своє... Це як на абстракцію дивитися)... Дякую, що ділитесь своїм внутрішнім світом, та даєте змогу висловитися! Бережіть себе! Натхнення, світлих днів, спокійних ночей!
Відповісти
2023-06-29 08:41:57
1
Інші вірші поета
"Ми багато з книг дізнаємось" "Для тебе" "Герой нашого часу" "Просто Веселка"
Інші поети
A@ K@
@AK9197
Pavlo
@poeta
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2640
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3182