"Пустеля мрій"
Честер Фінч
Вона шукали мене повсюди. Зибуча туга-околиця темного люду. Тут не по правилам, став я грати. Блукав у пустелі, шукав собі ради. Не став помирати, себе я вбивати.. Тікав від важких, гнітучих думок. Які все бажали спіймати мене.. Та вже надіти кайдани. На втікача, накласти замок! Не потрібно мені, бути у війні з собою.. Цим самим я, даю поживу, демонам своїм.. Вони шукають знов мене, серед океану болю! Та я не там, я у пустелі мрій!
2023-06-28 22:28:21
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
"Я шукав ворога зовні, а ворог глибоку всередині" - так відчула Ваш новий вірш. А ще скажу, що від себе не втечеш... Я намагалась... Але... Тому спробувала прийняти й полюбити усі свої світлі та темні "боки Місяця")... Люблю поезію за те, що кожний бачить в ній щось своє... Це як на абстракцію дивитися)... Дякую, що ділитесь своїм внутрішнім світом, та даєте змогу висловитися! Бережіть себе! Натхнення, світлих днів, спокійних ночей!
Відповісти
2023-06-29 08:41:57
1
Інші вірші поета
"Живемо у дикі часи" "Темрява" "Весь в обіймах прогнившого світу" "Я йду"
Інші поети
anne01
@anne01
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3314
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2546