"Реквієм свого буття"

Честер Фінч

Рахую дні, і місяця та ночі. Все щось планую, бути справжнім хочу! Ліки від болю та журби своєї. Все віднайти бажаю у сувоях тих.. І гори ці, величні недосяжні. І ці дороги стоптані неначе, кожен з них, пройшов вже їх. Роки все йдуть, пливуть за небокраєм.. Краса очей її мене оберігає. Вже не зійти із розуму мені.. Я тут залишусь ненадовго. Помрію про квіткові я сади. Серед руїн, ми тут лиш випадкові. Не з світу цього, створені вже ми.. І відкриття диявола дається важко. Хоча і знаю, я його роки. Тепер і з ним прощатися я маю. Це вже останній реквієм вже мій.

2023-02-17 22:13:30

Інші вірші поета

"Реалії Життя" "Та чому все не так?" "Справжнє кохання" "Ще з тих часів"

Інші поети

Nala

@anuton

Sey Uuuuuu

@SEYuuuuuu

Aëden

@jewdiks

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10947

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12881