"Шлях до Гори"

Честер Фінч

Тут вам не комфорт, немає субот, і все залежить тільки від тебе.. Тебе не приймуть і не обіймуть, якщо до Гори тримаєш свій курс. Всі ті хто не дійшли,давно далеко від тебе.. Тут скажуть: -Ти тут-не герой, підеш ти в запой.. І тебе дурним всі порахують. Всі ті хто бажали добра і здоров'я. Позаздрять дурному сліпому герою. Пройшов я живим під звуки патронів, складне поле бою.. І можна обійти, не йти до Гори.. Та невже є сенс це робити. Я вибираю складний шлях іти.. А просто обійти, це як-себе не любити. І вже на Горі, пройшов я цей шлях. Навколо лише хмари і вітер. Прийняв я себе в складних цих місцях. І зрозумів я одне, лише потрібно мати віру..

2023-01-02 15:08:29

Інші вірші поета

"Згадаю" "Країна мрій" "Останній крок" "Складні умови"

Інші поети

найпухнастіший з котиків

@samiypuhliyizkotikov

Edelweiss

@Edelweiss

Varisha Rehman

@varisha__rehman

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12453

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

1985