"Скульптор життя"
Честер Фінч
Я Світу-чарівник,любитель книг. Мрійник,гравець,страху кінець.. Життя моє-складний урок. Я в ньому бачу,смертельний крок. На своїх сторінках,я завжди сам.. Такий вже мій,нормальний стан. Танці на моїх кістках,перекручені слова. Я бажаю вам лише добра. Незакінчена пора.. Буду вас я розважати,цінувати та плекати. Ви лиш знайте лиш одне. Вже таких і не знайдеш.. Я Світу-бунтівник,червоний бик. Ловець подій,чарівних мрій. І все тому,що я живу.. А не існую,серед вогню..
2023-03-08 22:42:07
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Eneli Fox
Чудовий вірш 🤗
Відповісти
2023-03-10 07:28:52
1
Честер Фінч
@Eneli Fox Дякую)
Відповісти
2023-03-10 10:04:13
Подобається
Інші вірші поета
"Куди спішить цей час" "Для творчих людей" "Прощавай мій ворогу завзятий" "Серед безлюдних домів"
Інші поети
ulia_sapphic
@ulia_sapphic
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2400
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11207