''У пошуках себе''
Честер Фінч
Минаючи дома і вітрини хотів себе зберегти, У пошуках кращої миті Залишив в пустелі сліди. Блукав гірськими стежками Вважав що шлях віднайшов Але за горою, лиш гори Себе в цих краях не знайшов.. Відлуння минулого чути У тихих порожніх місцях, Мені все важче почути Справжні щирі слова. Минаючи дома і вітрини Я бачив вирує життя І люди як люди.. Шукають похмурі місця. Сидів біля дому Дивився на простір У роздумах досі Уже третій рік, А рідні все знову Шукають до мене ключі. Загублений острів - персона моя Відкрився б я кораблям, Та знов пограбують багаті місця. Примітка: Багаті місця - Щирість, турбота, довіра, дружба
2024-10-01 18:21:55
1
0
Інші вірші поета
"Я пливу у човні" "Країна мрій" "На Кордоні Весни" "Любий читачу"
Інші поети
Margarita20
@Margarita20
Вікторія
@viktoriya_kiselova
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8995
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12103