"У круговерті"

Честер Фінч

У круговерті різних подій, Намагався себе я знайти Хотів повернути її, Та брама закрита на безліч замків... У кімнаті пустій, все шукаю Причини втекти, Та моя втеча - не виходить за межі цих стін. У круговерті різних подій, Бажав себе віднайти Та за роки, вже й забув Як треба жити мені... Мав кохання до скону, Вірив що це назавжди. Але час мені показав, Що я не правий... Сиджу в темній кімнаті Шкодую за втрату років, За втрачені дні та години Які не зміг зберегти. Не чути в квартирі ні сміху ні щастя, Сиджу в самоті, Покинутий знову І хто вже покаже, Вірну дорогу... Щасливі 5 років Пройшли як серіал, Останній сезон - повний провал...

2024-11-24 21:46:02

Інші вірші поета

"У дорозі" "Поема Відлюдник" "Балада про Дитинство" "Чим зайнятий твій розум?"

Інші поети

Corbie

@ezzylryb

Asker Nerys

@Asker_Nerys

泽明王

@WangZeMing_Z85

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2950

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11837