"Я застряв у мріях своїх"
Честер Фінч
Я застряв у мріях своїх. Все бажаю знайти. Справжній світ без журби. Все що я робив, наче зло.. Проростає давно. Серед сильних вітрів.. Вже не чую добро. Сам собі руїни зробив. Із високих домів.. Своїх власних бажань, і дорікань. Тут неначе себе згубив. І у яму зарив, всі тривоги свої. Та лишив у пітьмі.. Я застряв у мріях своїх. Бути справді живим.. А не просто пливти. Незнайомих знайти..
2023-01-10 22:25:27
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Сумно, до мурашок, але файно написано ✨
Відповісти
2023-01-10 22:31:16
1
Честер Фінч
@просто веселка Дякую, за щирий відгук👏
Відповісти
2023-01-10 22:42:45
1
Інші вірші поета
"Ти-друг чи ні?" "Поговори зі мною" "Слова" 21+
Інші поети
Irynka Ukrainka
@irynkaukrainka
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4896
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11444