"Втрачене кохання"

Честер Фінч

Один я не зможу, тримати цей світ на плечах своїх.. Без вас, все навколо стає неважливим. І ріки стрімкі, і гори могутні, стає все для мене, просто нічим! Вся магія ранку-стане другорядним.. І все навкруги втратить свій шарм.. Одному мені, не пройти буревії, яких так чимало, на дорозі моїй. Зима настає, цей холод нестерпний. А з вами б я, пережив ці моменти. Для мене вони б, були незначні.. Я стану старим, немічним, диким. Сховаюсь від люду, у гущі лісів. Там я проведу останні роки. Та буду картати себе, що вас не зберіг..

2023-05-29 22:15:41

Інші вірші поета

"Фанатський вірш" "Реквієм свого буття" "Ти до мене прийшла наче з казки" "В'язень"

Інші поети

Ната

@MataMark

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Яна

@yana_krivobok

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2394

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12190