"Зоряна Ніч"
Честер Фінч
Там за вікном, небесне полотно, І ця краса в насичених тонах. Цей синій колір, мене так зігріває. Руйнує біль, який живе в мені. Сиджу я у лікарні, лікуюсь я від себе. Картину цю пишу, описую це небо. Енергія зірок, мене так зачарує. Мої страждання, хоч трохи помовчать.. Мій брате любий! Так шкода, що ти цього не бачиш.. Я опишу тобі в листі, я все в деталях опишу. О Сен-Ремі, я у твоїм полоні. Цю ніч яскраву, я в серці збережу!
2023-07-26 21:37:34
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
li april
👍
Відповісти
2023-07-27 03:03:05
1
Lexa T Kuro
Я так люблю цю картину Ван Гога!🙏🌌✨ Просто моє БРАВО!👏👏👏 Прекрасний вірш! Ви наче вдихнули в картинку свій світогляд! 👍🌠
Відповісти
2023-07-27 09:14:48
1
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Це моя улюблена картина🖼❤️
Відповісти
2023-07-27 10:15:17
1
Інші вірші поета
"Гори" "Слова" "Випий зі мною хоч кави" "Чудовий день"
Інші поети
Edelweiss
@Edelweiss
EVA .
@Aevez
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5562
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2086