– Жартуєш? – Неллі сміялася з розповіді Алека. Вони вийшли на вулицю і намагалися знайти хоч якусь зачіпку. Вдвох вони прийняли рішення, що краще буде, якщо вони будуть не сидіти і обдумувати це вдома, а прогулюючись містом, коли Алек покаже новенькій Фоглібург. Тому зараз, знаходячись у легкому світлому тумані, під таким самим світло-сірим небом, скелет намагався сховати свої кістляві руки в рукавах плаща. Неллі не тільки вмовила його зняти капюшон, так ще й домоглася позбавитись рукавичок. Алек не звик до такого, його руки так і хотіли сховатися, незважаючи на відсутність пронизуючого холоду.

– Ні, я цілком серйозно, - скелета розсмішила ситуація недовіри дівчини, тому він теж злегка хіхікнув у відповідь.

– Тобто, ти підкинув дівчині, яку кохаєш, якесь зілля забуття, щоб вона тебе не впізнала і провела день з тобою? Насправді це звучить не тільки смішно, але й трохи підозріло, як ти тільки до цього додумався? – дівчина задумалась, вона не бачила поганого у вчинку Алека, тому що вже знала всю історію. Можливо, їй просто хотілось дізнатися, як мислить цей дивний скелет.

– Все було не зовсім так, я просто хотів показати їй, що насправді я не жахливий. Як ти знаєш, на травах я добре знаюся і ось коли я розмовляв з єдиним своїм другом Даріаном, він порекомендував спробувати і… – Алек на секнду завис, він не тільки замовчав так, що у вухах зазвеніла повна тиша, він буквально завмер на місці, не ворушивши ні пальцем. – Даріан.

Алек тільки просто повторив ім’я свого друга, на мить в його очах виникло наче осяяння, ніби його голову навідала неперевершена думка. Але майже так швидко, як надія загорілася в порожніх очах скелета, вона і зникла. Наче все його кістляве тіло разом стало надто тяжким, він трохи згорбився, немов підліток, що ховався від цього світу. А ось в карих очах Неллі з’явився блиск, вона ще не розуміла, що саме сталося, але мала надію знайти гарні новини у відповіді Алека.

– Ти щось згадав, так? Можливо цей Доріан може чимось нам допомогти? Твій друг щось знає? – Неллі стрибала навколо скелета, як дитина, якій пообіцяли піти до атракціонів. Її довгі кучері стрибали разом із нею, а важкий запасний плащ Алека наче все одно намагався притягнути дівчину до землі.

– Ні, – Алек опустив голову вниз, роздивляючись бруківку під ногами і далі по вулиці. – Ні, Неллі, облиш. І його звуть Да-рі-ан, він не персонаж якоїсь там книги. Краще до нього не звертатися. – В очах Неллі з’явилося непорозуміння, вона намагалася вдивитися в кістляві риси скелета.

– Але чому, Алек? Ти ж сам сказав, що він твій друг, – ще декілька секунд дівчина роздивлялася скелета, а потім різко відвела погляд, ніби сказала дурницю. – Ви посварились, тому ти не хочеш з ним спілкуватися, так? Тоді я можу піти сама.

– Ні, – скелет витягнув руку в сторону Неллі, наче захищаючись. Він зробив крок назад і похитав головою. – Ти не розумієш, Неллі. Так, я з ним дружу, саме тому я не хочу, щоб ми з тобою йшли до нього з цим питанням. Він не та людина, якій можна довіритись, Неллі.

Скелет благаюче зазирнув дівчині прямо в очі, наче усім своїм виглядом хотів довести, що ця ідея погана. Неллі наче на мить піддалась сумнівам Алека, але майже одразу схопилася. Вона довго розглядала скелета, хоча в очах вже давно було видно її рішення.

– Мені казали, що я не можу довіряти тобі, – в мить в голову прийшла думка, що Неллі і справді знає Алека менше доби, чи справді вона маже йому довіряти? Але потрібно було довести до кінця. – Але ж ти стоїш тут і допомагаєш мені. Давай спробуємо довіритися і твоєму другові.

– Будь ласка, – скелет не мав інших слів, він не розумів, як ця налякана ще кілька годин тому дівчина зараз просто так вмовляє його довіритися незнайомцю. – Даріан не та людина, не треба, він не допоможе, – прошепотів наостанок Алек.

Ворона пролетіла над головою голосно крикнув, ніби застерігаючи. Цей хриплий звук віддався у вухах. Сірий туман починав набридати, від вологості на вулиці давно поважчала одежа, а кучері Неллі закрутилися ще сильніше. Вони підходили по чергової однакової вулиці, десь недалеко дівчина чула голоси з площі, отже ярмарок неподалік, але прийшли вони сюди не за тим.

– Впевнена? – вона кивнула, в знак згоди на питання Алека, від чого скелет, якби мав очі, точно закотив би їх далеко вгору.

– Що це?

Перед Неллі з’явився невідомий силует і одразу розтанув в повітрі знову. Дівчина зробила крок ближче до Алека, ніби шукаючи в ньому захисту. Силует з’явився знову, трохи в іншому місці, а потім ще кілька раз мигнув по колу коло них. Тепер Неллі була в бойовій готовності, присутність скелета трохи дала послаблення її інстинктам, але вона зібралася і була готова нанести захисний удар.

– Я думав, тобі подобаються блондинки, ми ж такі шикарні скажи? – поруч з Неллі пройшов невідомий їй чоловік, він звертався точно до Алека і задів плечем дівчину. Його погляд спустився до неї. – Хоча ця теж дуже нічого, Алек. Знаєш ти, який дівчат знаходити.

Чоловік був високий, вище за Неллі та за Алека. Перше, що впадало в очі, було його довге світле волосся, що рівно спадало нижче самої поясниці. Його сірі очі завмерли на обличчі дівчини, ніби вивчаючи. І як йому було не холодно? На блузі, кольору слонової кістки, була лише коричнева жилетка, що нагадувала корсет, а коричневі брюки були по літньому легкі і досягали майже землі, якби цьому не заважали такого ж кольору туфлі. Погляд знову повернувся до обличчя чоловіка, він був достатньо молодий, але широкі скули підкреслювали, що він вже не підліток. До Неллі дійшло розуміння того, що цього чоловіка цікавило тільки її обличчя тільки тоді, коли він відірвав погляд і звернувся знову до Алека.

– А вона розумна. І бойова, – додав блондин, посміхнувшись, його увага знову повернулася до дівчини і він протягнув їй руку: – Даріан, приємно познайомитись.

– Неллі, – тихо проговорила дівчина, наче їй і не сподобався він на перший погляд, але усмішка чоловіка зараз виглядала теплою та природньою, коли вона протягнула руку у відповідь. Даріан наче планував притягнути руку для поцілунку, але не зміг, через різку хватку дівчини. Тому вони лише ніяково потиснули руки. – Приємно познайомитись.

– І за чим до нас завітали, Неллі? Алек нарешті вирішив познайомитися з нормальною дівчиною? – Даріан тихо та глухо посміявся. Алек весь цей час просто стояв і дивився на все це, по всьому йому виду можна було здогадатися, що він не радий таким подіям. Як тільки це вловила і дівчина, їй самій миттєво стало ніяково. Нарешті скелет взяв себе в руки і максимально буденним тоном звернувся до друга.

– Ти ж знаєш, Даріан, в моєму серці тільки Хейзел, – тон різко змінився на швидкий темп, ніби він програв якесь парі. – І так, вона знову мене вбила, а поки зілля діяло не дуже мене помічала, бо полювала якраз на мене.

Хлопці обидва розсміялися, тепер вони і справді нагадували старих друзів. Неллі навіть відчула себе зайвою в цій компанії. Вона зробила крок назад, щоб не заважати цим двом. Але пильний Даріан одразу перевів свій погляд на неї.

– Тобто вона для тебе подруга? – кивком вказав на дівчину він, звертаючись до скелета. Отримавши відповідь, Даріан одразу телепортувався перед Неллі і злегка вклонився. – Тоді вибач за таке нахабне знайомство, сподіваюсь я не встиг зіпсувати перше враження.

Даріан протягнув руку, наче чекав, що на цей раз дівчина подасть свою, але вона розгубилася і не відповіла очікуванням хлопця. Чоловік подивився на свою протягнуту руку і потрусив нею, ніби позбавлявся бруду. Тепер він подивився на Неллі більш серйозно. Хоча вона і дивилася йому прямо в очі, в голові дівчини роїлися думки. Мимохідь вона глянула на Алека – скелет навіть не мав наміру починати щось питати про вихід у друга, він просто розслаблено розглядав гілки дерев у парку, що виднівся. Здається, у цьому холодному, бридкому тумані тільки Неллі хоче по-справжньому знаходити правду. Отже, вона це зробить.

– Ти ж вже точно зрозумів, що я не з Фоглібургу? – уточнила Неллі. Даріан залишався пильно дивитися в очі, продовжуючи слухати. – Мені… Нам потрібна твоя допомога, будь ласка, скажи, що ти знаєш про можливість виходу з міста. Можливо хоч якісь зачіпки?

В голосі Неллі відчувався відчай, її погляд виражав все, що вона вклала в це прохання. Обличчя чоловіка змінилося. На цей раз він дуже серйозно дивився на дівчину, ніби здивувавшись її нахабному питанню. Потім його погляд змістився на Алека, який робив вигляд, що не знає про що мова. Здавалося, Даріан щось глобальне аналізує в своїй голові. Вираз його обличчя в мить змінився, він підняв брів, дивлячись десь у землю. Після чого кивнув, наче щось вирішив для себе.

– Так, чому б не допомогти? – на ці слова Алек різко вийшов із трансу і подивився на Даріана, обличчя скелета виражало подив та легку тривожність. – В мене немає ніяких зачіпок, але я можу спробувати піти на пошуки з вами, це, як мінімум, цікаво.

Даріан потиснув плечами, але Алек після цих слів примружив свої порожні очі, підозріло розглядаючи друга. Неллі ж зраділа та навіть вже була подалась вперед до блондина, коли ніяково зупинилась. Вона охопила поглядом скелета і усмішка її трохи зменшилася, більше не виглядала так природньо. Дівчина не розуміла, чому саме Алек так себе поводить, але поки що він не давав можливості сумніватися в собі. Поки що.

Даріан постійно жартував, поки вони втрьох продовжили обходити місто. Він підмічав цікаві будівлі, розказував про історію деяких. Неллі заливисто сміялася, роздивляючись не сірі будівлі навколо, а постійно стрибаючого у просторі чоловіка, щось їй підказувало, що ці кумедні історії могли взагалі не відповідати дійсності. Дівчина на секунду відволіклась на гіфрадію, що пролітала повз і освітила трохи сірість туману на вулиці. Потім погляд сам повернувся до Алека, зараз скелет тримав руки в кишенях і виглядав максимально розслаблено, щиро сміючись з історій друга. Саме тепер Неллі вірилося, що ці двоє і справді давні друзі. Але що ж відбулося, коли він не хотів йти до Даріана?

Блондин виглядав ефектно, своєю зовнішністю та легким одягом він яскраво виділявся на фоні сірого Фоглібургу. На фоні його жартів вона задумалась. Чому Даріан не одразу схотів йти з ними, а про щось розмірковував? Та чи може його здібність до телепортації допомогти йому вибратися з міста? Можливо чоловік і не знає того, що може їм допомогти, але ж у його силах буде добратися до місць, до яких не зможуть дістатися Алек та сама Неллі. Наприкінці чергової смішної історії Даріан з’явився поруч із дівчиною та дружньо поклав руку їй на плече, навіть не почув жарту вона теж розсміялася. Не дивлячись на підозри та недосказанності він викликав у Неллі симпатію.