حب مبتذل
يقال انك ستنسجم مع من يشبهك في الروح و ليس الصفات...لم أؤمن يوما بالخرافات ، لكنني آمنت بهذه المقولة دونا عن غيرها...أ تعلم لما؟ لأننا لم نكن يوما متشابهين... كنا مختلفان كاختلاف الليل و النهار... كالابيض و الاسود.. لم يجمعنا الرمادي يوما و لم نلتقي ابدا في وقت الغسق...لكنني -في لحظة سهو مني- انسجمت معك، فلما لم تفعل؟ كنت أعلم انك لم تلاحظني يوما، لطالما كنت رجل أحلام كل فتاة، الفتى السيء الأكثر روعة و شعبية في المنطقة، بينما كنت انا دودة الكتب التي تقضي أغلب اوقاتها في المكتبة تسامر الكتب و تصادق الارقام... لا أقصد التقليل من شأني فأنت لست بنوعي المفضل حتى! بل استنكر عبث القدر الذي ربط بيننا رغم ان القاعدة تقول "لا يجتمع متناقضان".. لطالما كنت محاطا بالفتيات صاحبات الاجساد الممشوقة و العارية و السمرة الاصطناعية و الجمال المركب... لكن احزر ماذا؟ جميعهن احببنك لوسامتك الطاغية، ثروتك الواسعة او ربما شهرتك الكبيرة... أما انا ؟ احببتك لأنك فقط انت! لكنك لم تلاحظ...
2020-07-26 13:56:32
10
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Sophie
@Neven.xii لا لا خلاص انا لازم احبك😂❤❤
Відповісти
2020-07-26 20:55:24
Подобається
Neven.xii
@Sophie وكمان مفيش عندي أي مشكلة استقبل جميع انواع المشاعر 🌚💜
Відповісти
2020-07-26 20:57:18
1
Sophie
@Neven.xii 😂❤❤❤
Відповісти
2020-07-26 20:58:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2424
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2307