Фантазії
(18+)
Твій запах тіла так мене заводить Бурлять фантазії мої, Тебе кохаючи так міцно, як ніколи Зійдемось в полум'ї твоїм. Візьму тебе так міцно я за руку Відчуєш ніжний подих мій Та в полум'ї кохаючи, забудем муки Які приносили весь час собі. Прижму тебе до стінки дуже міцно В обіймах поцілую, не втечеш Прижму тебе я дуже, дуже тісно Відчуєш ти мене, та потечеш. Твої фантазії заводять в глухий кут Я відбиваюсь поцілунком палким Буває страшно біля тебе коли поруч ти Розкажеш все, як в тих думках замріяно блукаєш. Так ніжно обнімаючи ти переходиш далі Зіжму тебе в обіймах, твої груди.. Вони мов дикий захід, я прижмусь. Я опускаю нижче свої губи Від губ до шиї піду не спіша, В обіймах тебе ніжно я цілую Тримаючи, я не від пущу нікуда. Все нище й нище опускаюсь я по тілу Тримаючи твої долоні дуже мило Ти вигинала палко тілом як могла... Ти відчувала дотики руками Як увійшов, твій ніжний, палкий стон Закривши очі, відчуваєш ніби камінь. В душі твоїм задавлена ти мною Та ми зійдемось тілом палким так На вічно будемо кохатись Мов це останній день в наших очах.
2018-07-20 14:16:32
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Рыцарь Времени
@Ада Грин там стоят
Відповісти
2019-01-16 08:32:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5871
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2389