Питаннячко
ЕЛА Троянська
(18+)
Спитала я у хлопця: Що треба чоловіку? Він довго чухав лисину Все думу думав, згорбився, І видав відповідь велику: Ну, Ельчик. .. Уяви, що ти мужик! Яку ж бо даму бачити ти б звик? (Щоб легше жити) І Я замислилась... Вже точно і не стерву, Що нерви мОтає щодня... Щоб допомогла приготувати (Картоплю чистити ) ... Рідня... Щоб дала спокій на годин так двадцять.. . Ну і... На цьому місці треба зупиняться... Насправді, дІвчина мені вже не потрібна... Навіщо? Я Крутий, і сам собі начальник І скип'ятити мОжу чайник... І готувати, прибирати я сам звик... СТІЙ!!!!... Еля.. Еля.. Заспокойся!! Ти дівчина, а не лисіючий мужик!!! А правда - що нікому все це не потрібно. .. Всі знаменитими хотять так стати! Багатими. .. Й щоб тільки їх любили! Ніхто не хоче Думати! Й Пахати.... (01.09.2018р. Переклад 2025р. Разом працюючи, ми сильніші!!!)
2025-09-21 16:32:59
0
0
Інші вірші поета
Остання відпустка. Монастир Душі Маг та Воїн. Воїн та Маг. Воїн та ... Русалка. Воїн та Банші.(частини перша, друга, третя та четверта (заключна) Ти занадто молода й жорстока... (Спільно з kronos)
Інші поети
John Sarah
@Watiri
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12029
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2050