Прийшовши до табору я кинула погляд на намет.
Один!
Чому тільки один?!
— Ти голодна? — запитав Дем який досить швидко мене наздогнав попри те що я намагалася триматися від нього якомога далі.
— Ні, — швидко відповіла я. — Я піду спати.
Не промовивши більше ні слова я зайшла в намет та лягла максимально прислонившись до стіни.
Через декілька хвилин я почула як відкривається намет та заходить Дем він приземлився та лягнув на іншу сторону намету, я видихнула з полегшенням оскільки він не намагався зі мною поговорити. "Але ж як холодно!" — подумала я та підтягнула ноги до рівня грудей намагаючись зігрітися, але на жаль це не допомогло тому ще через декілька хвилин я почала цокати зубами від нестерпного холоду.
— Тобі холодно? — запитав Дем. У його голосі чулося занепокоєння.
— Я переживу, — холодно відповіла я надіючись що він відчепиться від мене, але очевидно він не збирався цього робити тому обвив мене руками та притягнув до себе.
— Що ти робиш?! — майже викрикнула я.
— Не хвилюйся я просто хочу тебе зігріти.
Я була готова сперечатись і далі, але тут його тепло огорнуло мене, та мені прийшлось признати так справді краще тому я закрила очі та заснула.
На ранок я виявила що сплю на його грудях, а його рука ніжно гладить мій поперек. Напевно з боку ми виглядаємо як коханці — подумала я та зразу відігнала цю думку якомога далі.
Я підняла голову та помітила що він уважно спостерігає за мною проігнорувавши то як моє серце забилося від цього погляду, я піднялася на ноги та майже вибігла з намету і зразу же про це пожаліла.
Ти що збожеволіла?!
Чому цей хлопець так тебе збуджує одним лише поглядом?
Візьми себе в руки!