Заспокоївши своє серце, та зібравшись з думками я попрямувала до мішечка з їжею який був прикріплений до одного із жеребців, заглянувши в середину я витягла одне яблуко, та зібралась повертатися до вогню, але помітила що один з жеребців зник. Ще цього не вистачало. Я приземлилась на одне з деревʼяних брил й важко вдихнути. І на що ж я підписалася. Поки я проклинала весь світ, Демʼян прокинувся та непомітно підійшов до мене, що вдається далеко не кожному.

   — Про що думаєш?

   — Втопити тебе чи зарізати.

Він зухвало мені посміхнувся, та приземлився навпроти мене.

   — il mio demone* — промовив він, після декількох хвилин мовчання.

Я підняла браву та запитально поглянула на нього. — Ну ти ж забороняєш мені називати тебе Ізі.

   — Так, але я не забороняла називати мене Ізабель.

   — Занадто офіційно, — скептично промовив він й закотила очі.

  — Виходить ти вирішив……, — промовила я. Не до кінця розуміючи його заяву.

  — Я вирішив, — твердо сказав він даючи зрозуміти що він не поміняє рішення. — Називати тебе mio demone.

Хвилин десять я дивилася на нього широко відкритими очима, після чого вирішила що зараз є більш нагальні проблеми окрім неврівноваженості людини яка сидить навпроти мене.

   — Про це поговоримо пізніше, а зараз нам потрібно вирішити що робити з конем, — я промовчала. — Ну…. точніше з його пропажею. Дем кинув погляд на те місце де знаходився кінь, й вилаявся.

   — Гаразд, пізніше щось придумаємо, а зараз час іти.

   — Точніше пливти, — похмуро додала я. Та попрямувала до річки не чекаючи Демʼяна.

   — Не хочеш допомогти? — почувся його крик. Я обернулась та пройшлась поглядом по наметі в його руках, після чого кинула через плече: — Впораєшся.

Не пройшли й пів години як мої здогадки справдилися й він впорався зі своєю задачею, й підійшов до мене.

   — Бачиш ти впорався! — глузливо викрикнула я, чим заробила суворий погляд.

   — Пішли, — сердито буркнув він. Ми попрямували в воду, і тільки тоді я помітила що щось не так, хвилі занадто сильні та великі як для річки.

    — Магія, — підказав Дем.

    — Я думала вона тут не працює.

  — Вона не працює тільки на території вʼязниці та лісу, а в річці та за її межами можна вільно користуватися магією, — в його голосі чулася гордість, через що в мене склалося враження що це його заслуга, самовпевнений придурок.

    — Саме тому потрібно бути дуже обереж….

В одну мить я вже не розглядаю хвилі, а намагаюсь випливти на поверхню при цьому не набравши води в легені. Спочатку потрібно заспокоїтись, ти ж безсмертна, нагадала я собі та попробувала випливти на поверхню. Трясця! Чортова магія! Не знаю як, але у мене вийшло виплисти на поверхню та видряпали я на берег. Я декілька хвилин просто лежала на спині з закритими очима, після чого піднялася та поглянула на придурка який стояв за декілька кроків від мене та намагався стримати усмішку.

    — Це не смішно! — вигукнула я, сумніваючись що з нас двох монстр саме я. ————————————————————————————

il mio demone - мій демон(Італійський)